чтоб прижалась к руке кровавая...
чтобы носом вдыхать прогнившую...
и в глазах твоих тухнет ржавая,
благородная, раз убившая
на губах остатки несвежие,
будто вынул с могилы разграбленной,
а она все за шею подвешена,
слезы льет головою раздавленной
раз укусит и больше нет радости,
на второй исчезает сознание,
но съедаешь ее будто сладости,
любишь, словно свое наказание
на песке ее выложишь косточки,
заплетешь отпавшие волосы
и присядешь тихонько на корточки,
и заплачешь чуть слышно вполголоса
штоб пріжалась к рукє крававайа...
штоби носам фдихать прагнівшуйу...
і в глазах тваіх тухніт ржавайа,
благароднайа, раз убівшайа
на губах астаткі нісвєжиє,
будта винул с магіли разграблінай,
а ана фсьо за шею падвєшина,
сльйози льйот галавою раздавлінай
раз укусіт і больши нєд радасті,
на втарой ісчізаєт сазнаніє,
но сьідаіш ійо будта сладасті,
любіш, словна свайо наказаніє
на піскє ійо вилажиш костачкі,
заплітьош отпавшиє воласи
і прісядіш тіхонька на кортачкі,
і заплачіш чуть слишна вполголаса...
чтобы носом вдыхать прогнившую...
и в глазах твоих тухнет ржавая,
благородная, раз убившая
на губах остатки несвежие,
будто вынул с могилы разграбленной,
а она все за шею подвешена,
слезы льет головою раздавленной
раз укусит и больше нет радости,
на второй исчезает сознание,
но съедаешь ее будто сладости,
любишь, словно свое наказание
на песке ее выложишь косточки,
заплетешь отпавшие волосы
и присядешь тихонько на корточки,
и заплачешь чуть слышно вполголоса
штоб пріжалась к рукє крававайа...
штоби носам фдихать прагнівшуйу...
і в глазах тваіх тухніт ржавайа,
благароднайа, раз убівшайа
на губах астаткі нісвєжиє,
будта винул с магіли разграблінай,
а ана фсьо за шею падвєшина,
сльйози льйот галавою раздавлінай
раз укусіт і больши нєд радасті,
на втарой ісчізаєт сазнаніє,
но сьідаіш ійо будта сладасті,
любіш, словна свайо наказаніє
на піскє ійо вилажиш костачкі,
заплітьош отпавшиє воласи
і прісядіш тіхонька на кортачкі,
і заплачіш чуть слишна вполголаса...
Немає коментарів:
Дописати коментар